Увага: Зміни порядку подання звітності про нарахування ЄСВ
Законами України від 19 вересня 2019 року № 115 «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб» (далі – Закон № 115) та № 116-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб» (далі – Закон № 116) змінено порядок подання звітності про нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), зокрема передбачено щоквартальне подання звітності про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України (далі – ПКУ).
Пунктами 1 та 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 визначено, що з 01 січня 2021 року звітні відомості з нарахування єдиного внеску повинні становити невід’ємну частину відповідної податкової звітності. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом України та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог законів № 115 та № 116 наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4» затверджено форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).
Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ особи, які відповідно до цього ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску, зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, Розрахунок (з розбивкою по місяцях звітного кварталу) до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Аналогічна норма трактується в пункті 51.1 статті 51 Кодексу.
При цьому термін подання податкової декларації із базовим (податковим) періодом календарний квартал визначено пунктом 49.18 статті 49 Кодексу, зокрема згідно з підпунктом 49.18.2 така декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
З огляду на зазначене пунктом 3 наказу № 773 встановлено, що Розрахунок за формою, затвердженою цим наказом, перший раз подається за I квартал 2021 року.
Щодо обов’язкових реквізитів.
Пунктом 48.3 статті 48 ПКУ визначено перелік основних обов’язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація.
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити обов’язкові реквізити з переліку наведених у пункті 48.4 статті 48 ПКУ.
Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 46.5 стаття 46 ПКУ).
Отже, враховуючи вимоги ПКУ та Порядку, особливості адміністрування податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, до основних реквізитів, обов’язкових до заповнення для всіх типів Розрахунку, віднесено інформацію, що міститься в рядках з 01 по 05 (крім рядків 033 – 035, які заповнюються виключно у випадках, визначених пунктом 1 розділу ІІІ Порядку), а також інформацію про додатки та їх кількість, що визначені в рядку 06 цього Розрахунку, а також на останній сторінці проставляється дата подання Розрахунку платником єдиного внеску, підписи посадових осіб платника єдиного внеску, дані про підписантів та печатка (за наявності). Відповідні обов’язкові реквізити є також обов’язковими до заповнення за їх наявності у додатках до Розрахунку.
Коригування обов’язкових реквізитів Порядком не передбачено, у зв’язку з чим при проведенні коригувань, визначених розділом V Порядку, платник податків формує та подає Розрахунок з типом «Звітний новий» або «Уточнюючий», який має містити обов’язкові реквізити, визначені в рядках 01 – 05 та у рядку 031 для платників єдиного внеску, а також інформацію про додатки, у яких буде проводитися коригування, та їх кількість, що визначені в рядку 06 цього Розрахунку. При цьому додатки, інформація щодо яких не коригується, у рядку 06 не вказуються та відповідно не подаються.
Щодо «Довідкового» Розрахунку.
З метою недопущення порушення прав застрахованих осіб на своєчасне отримання пенсійних та соціальних виплат було впроваджено Розрахунок з типом «Звітний» як «Довідковий» та додатки до нього, що містять персоніфіковані відомості, з типом «Звітний» як «Довідковий».
У Розрахунку з типом «Звітний» як «Довідковий» зазначається інформація щодо призначення пенсії застрахованим особам або матеріального забезпечення, страхових виплат (абзац сьомий пункту 1 розділу ІІІ Порядку).
Отже, відповідно до норм Порядку Розрахунок та додатки до нього з типом «Звітний» як «Довідковий» подаються платником єдиного внеску у разі необхідності призначення поза межами звітного періоду застрахованим особам пенсії або матеріального забезпечення, або страхових виплат та містять виключно інформацію щодо таких осіб.
У разі подання додатка «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» (далі – Д1) у складі Розрахунку з типом «Звітний» як «Довідковий» для призначення пенсії застрахованим особам Д1 має містити відомості для призначення пенсії застрахованій особі, які подаються за період до дати формування заяви на призначення пенсії.
Для призначення матеріального забезпечення, страхових виплат – у разі подання Д1 у складі Розрахунку з типом «Звітний» як «Довідковий» для призначення матеріального забезпечення, страхових виплат Д1 має містити відомості для призначення інших соціальних виплат застрахованій особі.
Відповідно такий принцип застосовується до інших додатків Розрахунку з типом «Звітний» як «Довідковий».
При цьому інформацію щодо осіб, зазначених у Розрахунку з типом «Звітний» як «Довідковий», необхідно також дублювати у Розрахунку за відповідний звітний період.
Щодо порядку відображення платниками єдиного внеску, що мають відокремлені підрозділи в Розрахунку та додатках до нього, відомостей щодо застрахованих осіб.
Відображення платниками, що мають відокремлені підрозділи сум нарахованого єдиного внеску та нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку в Розрахунку та додатках до нього є різним.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за чинними видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Єдиний внесок не входить до системи оподаткування (частина друга статті 8 Закону № 2464).
Пунктом 2 розділу І Загальних положень Порядку зазначено, зокрема, що:
податковий агент – це податковий агент, визначений підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПКУ;
платник єдиного внеску – це платник єдиного внеску, визначений пунктами 1 та 16 частини першої статті 4 Закону № 2464;
платник – податковий агент та платник єдиного внеску.
Ці визначення відображені в Розрахунку та додатках до нього та визначають відповідно особливості подання Розрахунку для податкових агентів та платників єдиного внеску.
Підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ та відповідно абзацом другим пункту 3 розділу ІІ Порядку визначено, що у разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Відповідно Розрахунок містить:
рядок 032 – в якому зазначається код Кодифікатора за місцезнаходженням платника або його відокремленого підрозділу, якщо Розрахунок подається податковим агентом за його відокремлений підрозділ.
Цей рядок є обов’язковим для заповнення платником незалежно від того, чи має такий платник відокремлені підрозділи або не має їх.
рядок 033 – зазначаються дані про відокремлений підрозділ юридичної особи (повне найменування відокремленого підрозділу), якщо Розрахунок подається податковим агентом за відокремлений підрозділ.
Цей рядок заповнюється виключно податковими агентами при поданні Розрахунку за відокремлений підрозділ.
При цьому треба зазначити, що додатки до Розрахунку, що містять відомості про суми нарахованого єдиного внеску, не містять рядків, де зазначається код Кодифікатора за місцезнаходженням платника або його відокремленого підрозділу, якщо Розрахунок подається податковим агентом за його відокремлений підрозділ.
Це означає, що при поданні платником Розрахунку головним підприємством такий Розрахунок буде містити інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску по застрахованих особах головного підприємства і всіх його структурних підрозділах.
Отже, окремо Розрахунки та додатки до них, що містять виключно відомості щодо сум нарахованого єдиного внеску по застрахованих особах відокремлених структурних підрозділів, не подається головним підприємством.
Такий підхід пов’язаний з метою упередження помилок у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, які б могли виникнути при поданні Розрахунку з типом «Уточнюючий» за відокремлені підрозділи, у разі подання головним підприємством окремих Розрахунків по кожному відокремленому підрозділу.
З огляду на викладене у юридичної особи, яка має, наприклад, два відокремлених підрозділи, не уповноважені нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, номер Розрахунку з типом «Звітний» за звітний (податковий) період буде «1», і в такому Розрахунку буде міститися інформація щодо сум нарахованого єдиного внеску по застрахованих особах головного підприємства і всіх його структурних підрозділах та щодо нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку виключно головного підприємства.
Потім таке підприємство зобов’язано подати Розрахунки з типом «Звітний» за відокремлені підрозділи в частині нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб доходу та нарахованих (перерахованих) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, при цьому такі Розрахунки не будуть містити інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску, відповідно номери таких Розрахунків будуть «2» та «3».
Щодо порядку виправлення помилок.
Порядок проведення коригувань, зокрема сум єдиного внеску в Розрахунку, у тому числі за минулі періоди, визначено розділом V Порядку.
Платник єдиного внеску у звітному (податковому) періоді може провести коригування та виправити помилку, допущену в попередніх звітних (податкових) періодах, здійснити донарахування або зменшення єдиного внеску, застосовуючи коди типу нарахувань, передбачені пунктом 1 розділу IV цього Порядку (підпункт восьмий пункту 9 розділу V Порядку).
При коригуванні сумових показників в Д1 до Розрахунку з типом «Уточнюючий» платник єдиного внеску також має право для застосування типів нарахувань 2 та 3.
Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку, заповнення Розрахунків «Звітного нового» та «Уточнюючого» (у разі коригування виключно реквізитів) для платників єдиного внеску є однаковим. Розрахунки «Звітний новий» та «Уточнюючий»(у разі коригування виключно реквізитів) для платників єдиного внеску подаються на підставі інформації з раніше поданих Розрахунків і містять інформацію лише за рядками з реквізитами та сумами нарахованого єдиного внеску, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються контролюючими органами до платника податків.
Для виключення одного помилкового рядка з попередньо поданої (прийнятої) інформації потрібно повторити всі графи такого рядка і у відповідній графі додатків указати «1» – на виключення рядка.
Для введення нового або пропущеного рядка потрібно повністю заповнити всі його графи і у відповідній графі додатків указати «0» – на введення рядка.
Для заміни одного помилкового рядка іншим потрібно виключити помилкову інформацію відповідно до абзацу другого цього пункту та ввести правильну інформацію відповідно до абзацу третього цього пункту, тобто повністю заповнити два рядки, один з яких виключає попередньо внесену інформацію, а другий вносить правильну інформацію. У такому разі в першому рядку відповідної графи указується «1» – рядок на виключення, а в другому – «0» – рядок на введення.
Отже, для заміни одного помилкового рядка іншим (виключно для коригування реквізитів) необхідно спочатку заповнити рядок, який підлягає виключенню (Ознака – «1») так, щоб він повністю повторював запис із Розрахунку, в якому допущено помилку, та після цього заповнити рядок, який підлягає включенню (Ознака – «0»), щодо тієї самої застрахованої особи, в якому будуть зазначені виправлені реквізити (РНОКПП, ПІБ тощо), а сумові показники залишаються незмінними.
Щодо особливостей подання Розрахунку за «минулі періоди».
Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2020 № 814 «Про деякі особливості звітування з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2021 за № 174/35796, звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску за формами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905 (далі – Порядок № 435), подається до податкових органів за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в податкових органах:
до 01 квітня 2021 року – згідно з додатком 4 до Порядку № 435 для платників єдиного внеску, визначених пунктами 1 та 16 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон), за звітні періоди до 2020 року включно та у разі проведення державної реєстрації припинення до 28 лютого 2021 року.
Отже, починаючи з 01 квітня 2021 року, у разі необхідності подання звітності з єдиного внеску за попередні періоди така звітність подається у складі Розрахунку за формою, чинною на момент подання.
Зазначене корелюється з підпунктом 9 пункту 9 розділу V Порядку, відповідно до якого, якщо платником єдиного внеску не подавався Розрахунок за попередній звітний (податковий) період, такий платник податків зобов’язаний подати Розрахунок у поточному звітному (податковому) періоді за формою, що діє на день подання такого Розрахунку.
У такому разі якщо платнику єдиного внеску необхідно подати звітність з єдиного внеску за попередні періоди, за які вже було подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, формується «Уточнюючий» Розрахунок, який містить відомості виключно за формами згідно з додатком 1, додатком 2, додатком 3, додатком 5, додатком 6 до Розрахунку (далі – Д1, Д2, Д3, Д5, Д6 відповідно). У разі відсутності відомостей до заповнення щодо таких окремих додатків за звітний (податковий) період, за який подається «Уточнюючий» Розрахунок, такі додатки не заповнюються та не подаються.
Якщо платнику єдиного внеску необхідно подати звітність з єдиного внеску за попередні періоди, за які не було подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, формується «Звітний» Розрахунок.
Такий порядок подання звітності за минулі періоди застосовується і для додатка 4ДФ до Розрахунку.
Як подається Розрахунок, якщо платник протягом звітного кварталу виплачував доходи, які не є базою нарахування єдиного внеску?
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку заголовна частина Розрахунку містить, зокрема, інформацію про додатки, у тому числі додаток 4ДФ, що є невід’ємною частиною Розрахунку.
У разі нарахування (виплати) на користь фізичної особи та/або фізичної особи – підприємця доходів, які необхідно відобразити в додатку 4ДФ, платник обов’язково подає також Розрахунок із заповненням відповідних даних або з прочерками у разі відсутності показників для заповнення цього Розрахунку.
Щодо особливостей подання Розрахунку приватними нотаріусами.
Який порядок надання Розрахунку, якщо у приватного нотаріуса не збігається основне місце обліку та робоче місце? Чи за робочим місцем приватний нотаріус надає інформацію про видачу свідоцтва про право на спадщину та про посвідчення договорів дарування?
Враховуючи норми пункту 172.4 статті 172 ПКУ, у разі наявності інформації про видачу свідоцтва про право на спадщину та про посвідчення договорів дарування нотаріус подає Розрахунок (з прочерками в даному випадку) та додаток 4ДФ, де зазначає відповідні дані про проведення таких операцій, до контролюючого органу за своїм робочим місцем.
У разі відсутності підстав, коли операції про видачу свідоцтва про право на спадщину та/або про посвідчення договорів дарування не здійснювалися в звітному періоді (кварталі), то Розрахунок та додаток 4ДФ не заповнюється та не подається.
При цьому у разі якщо в одному з місяців у кварталі нотаріусом були проведені операції про видачу свідоцтва про право на спадщину та/або про посвідчення договорів дарування, а в двох інших такі операції відсутні, то у Розрахунку за показниками проставляється прочерк, водночас у додатку 4ДФ в одному з місяців, в якому здійснювалися відповідні операції, відображається така інформація, у додатках за два інших місяці проставляється прочерк.
Щодо відображення доходів, наданих у негрошовій формі.
Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, тимчасово, до набрання чинності рішення Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з пунктом 164.5 статті 164 розділу ІV ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт.
Норми пункту 164.5 статті 164 розділу ІV ПКУ застосовуються під час нарахування доходу в будь-якій негрошовій формі для визначення бази оподаткування доходу податком на доходи фізичних осіб.
При цьому пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного пунктом 164.5 статті 164 розділу ІV ПКУ.
Графи 3а, 3, 4а, 4, 5а та 5 розділу І додатка 4ДФ до Розрахунку заповнюються відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 розділу ІV Порядку, а саме:
у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний період місяць) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу, у разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від його виплати;
у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом;
у графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством за звітний період;
у графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету у звітному періоді;
у графі 5а «Сума нарахованого військового збору» відображається сума збору, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством;
у графі 5 «Сума перерахованого військового збору» відображається фактична сума перерахованого збору до бюджету.
Отже, у разі виплати доходів у негрошовій формі графи 3а та 3 додатка 4ДФ до Розрахунку заповнюються із застосуванням коефіцієнта. Правильність нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору, а також правильність відображення цих показників в таких випадках, встановлюється під час проведення перевірки контролюючим органом.
Щодо звітування за договором про спільну діяльність сторін.
Відповідно до пункту 1 статті 1130 Цивільного кодексу України за договорами про спільну діяльність сторони (далі – ДСД) (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.
Згідно пунктом 3.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. № 1588 (далі – Порядок № 1588), підставою для взяття на облік ДСД є прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію платником ПДВ.
При цьому документи, подані для взяття на облік ДСД, повертаються контролюючим органом уповноваженій особі, якщо до заяви за формою
№ 1-ОПП не додано реєстраційну заяву платника ПДВ або за результатами розгляду реєстраційної заяви платника ПДВ контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ (пункт 4.11 Порядку № 1588).
Крім того, відповідно до ПКУ в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, починаючи з 01 січня 2015 року, ПКУ не встановлює особливий порядок оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.
Також відповідно до пункту 1 статті 1130 Цивільного кодексу України за договорами про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.
Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.
ПКУ не передбачено особливий порядок оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи на підставі договору про спільну діяльність.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1. статті 14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані, зокрема, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Водночас відповідно до пункту 51.1 статті 51 ПКУ платники податків, у тому числі податкові агенти, зобов’язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
Крім того, згідно з підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПКУ визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб, у тому числі є податковий агент.
Водночас ПКУ для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб та подання звітності не визначає, що учасники за договорами про спільну діяльність є податковими агентами.
Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.
Отже, оскільки розділ IV ПКУ не містить положень щодо окремого обліку результатів спільної діяльності без створення юридичної особи та не визначає, що така категорія є податковим агентом, усі функції стосовно питань оподаткування податком на доходи фізичних осіб та подання відповідної звітності виконує уповноважена особа, одна із учасників такого договору.
Щодо особливостей заповнення рядка 032 заголовної частини Розрахунку та додатка 4ДФ.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, якщо Розрахунок подається податковим агентом за його відокремлений підрозділ, то у рядку 032 заголовної частини Розрахунку зазначається код Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (далі – Кодифікатор) за місцезнаходженням відокремленого підрозділу платника податку.
Водночас у рядку 032 додатка 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» до Розрахунку, який подається податковим агентом за його відокремлений підрозділ, зазначається код за Кодифікатором за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу (підпункт 1 пункту 4 розділу IV Порядку).
Згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 «Про затвердження Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територіальних громад» (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12.01.2021 № 3) Кодифікатор складається з кодів та назв об’єктів, які розподілені на п’ять рівнів.
-
«Перший рівень» – Автономна Республіка Крим, області, міста, що мають спеціальний статус;
-
«Другий рівень» – райони в областях та Автономній Республіці Крим;
-
«Третій рівень» – території територіальних громад в областях, територіальні громади Автономної Республіки Крим;
-
«Четвертий рівень» – міста, селища міського типу, села, селища (населені пункти);
-
«Додатковий рівень» – райони в містах (у тому числі в містах, що мають спеціальний статус);
-
«Категорія об’єкта», де:
«О» – Автономна Республіка Крим, області;
«К» – міста, що мають спеціальний статус;
«Р» – райони в областях та Автономній Республіці Крим;
«Н» – території територіальних громад (назви територіальних громад) в областях, територіальні громади Автономної Республіки Крим;
«М» – міста;
«Т» – селища міського типу;
«С» – села;
«Х» – селища;
«В» – райони в містах.
Отже, для заповнення в рядку 032 додатка 4ДФ номера кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад знаходимо в Кодифікаторі назву об’єкта (наприклад Ковель), визначаємо категорію об’єкта «М» (місто), яке відповідає четвертому рівню, а саме UA07060190010068509 (https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/466208.html).
